Skip to content

Роздуми про Бога-Отця

Роздуми про Бога-Отця published on No Comments on Роздуми про Бога-Отця

Для багатьох людей нашого часу слово «батько» асоціюється з п’янкою, побоями, зрадою, а дехто з людей узагалі не знає, хто є їхнім батьком. Для таких людей дуже часто Бог – Хтось далекий, невідомий, Такий, Якого аж ніяк не хочеться назвати «батьком, татом». Адже асоціативний ряд із земним батьком часто не викликає довіри. Ось так і виникають побоювання на кшталт: а що, якщо Він зрадить, перестане любити? Одначе Бог Сам називає Себе нашим Отцем, і це доказ того, що Він хоче бути поряд з нами, прагне бути близьким до нас, люблячим і дбайливим Батьком… Що Він Сам відкриває про Себе у Своєму Слові? 

Отець та Ізраїльській народ

У Своєму Слові Бог називає Себе Отцем Ізраїльського народу та його царів, передусім, у контексті їхнього духовного виховання. Ось чотири приклади з-поміж багатьох текстів Старого Заповіту, де Бог каже, що Він поводиться з єврейським народом так, як батько зі своїми синами.

  1. Приблизно за 1446 років до народження Христа, даючи Мойсею настанову, як звернутися до фараона, щоб той відпустив Ізраїль з Єгипту, Бог промовляє: «І ти скажеш фараонові: Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль. І кажу Я тобі: Відпусти Мого сина, і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб’ю твого сина, твого перворідного» (Вих. 4:22-23).
  2. Через 40 років після виходу з Єгипту, повторюючи Закон на Моавських полях для молодого покоління (тому що старе покоління загинуло у пустелі), Мойсей нагадує їм: «Чи ж не Він Батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе» (Повт. 32:6).
  3. Згодом, майже через 430 років після завоювання Ханаану, пророкові Натану було промовлене слово від Бога для Давида щодо його сина Соломона: «Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скривить дорогу свою, то Я покараю його людською палицею та поразами людських синів. Та милість Моя не відхилиться від нього» (2Сам. 7:14-15).
  4. У книгах Царів і Хронік ми читаємо, що Бог дійсно як батько виховував неслухняний Ізраїльській народ та його царів Південного і Північного царства. І знову після майже 350 років з часів царювання Соломона, через пророка Єремію Бог попереджав Ізраїль про Вавилонський полон як покарання за непослух Йому. Але водночас Він дав народові обітницю: «Ось Я їх приведу із північного краю, і зберу їх із кінців землі, з ними разом сліпий та кульгавий, важка й породілля, сюди повертаються збори великі! Вони прийдуть з плачем, та Я їх попроваджу в утіхах. Я їх до потоків води попроваджу прямою дорогою, не спіткнуться на ній, бо Ізраїлеві Я став Отцем» (Єр. 31:8-9).

Досліджуючи Старий Заповіт, бачимо, що Бог дійсно піклувався про єврейський народ і його царів як батько, Отець. Він благословляв народ у часи його вірності Йому і дуже ревнував та виховував Свій народ, коли той відвертався від Нього до ідолів. Бог продовжує опікуватися Ізраїльським народом і донині: 1948 року, через 1878 років після зруйнування другого Храму, була знову заснована держава Ізраїль, що свідчить про швидкий Другий прихід Ісуса Христа.

Отець і Син

У Слові Божому перша Іпостась Пресвятої Трійці також називає себе Отцем не тільки Ізраїльського народу, але і другої Іпостасі – Сина Божого. Ісус Христос – Син Божий, друга Іпостась Пресвятої Трійці, також називає першу Іпостась Своїм Отцем.

Від Отця предвічно народжується Син Божий (Ів. 1:14, 18; Кол. 1:15), Який є Богом, і Божественний у Своїй сутності, як і Отець, хоча Він, так як і Дух Святий, третя Іпостась Пресвятої Трійці, добровільно упокорився виконувати волю Отця (Ів 5:19, 36), що аніскільки не принижує Його Божественності. На прохання Пилипа «Покажи нам Отця», Ісус Христос відповів: «Хто бачив Мене, той бачив Отця…» (Ів. 14:8-9), тому що Він є сяєвом слави та образом істоти Отця (Євр. 1:1-5), образом невидимого Бога (Кол. 1:15). Він і Отець – одне (Ів. 10:30), тому що Він в Отці, а Отець – у Ньому (Ів. 10:38; 14:10, 11, 20; 17:21).

Про Отця і Його стосунки з Сином найбільше записано в Євангелію від Івана (за бажанням можете самі дослідити інші тексти з Нового Заповіту за допомогою Біблійної симфонії). Нагадаємо, що Христос неодноразово у своїх проповідях і зверненнях до народу називав першу Іпостась Пресвятої Трійці Своїм Отцем, а Себе – Його Сином. Він каже, що «Отець любить Сина і дав усе в Його руку» (Ів. 3:35; 5:20; 10:17; 15:10), і усе, що належить Отцю, належить і Сину (Ів. 16:15). Отець послав Сина, щоб Той виконав Його волю на землі (Ів. 6:57; 8:18, 26, 28, 38, 42; 10:18, 25, 32, 36; 12:49, 50; 14:24, 31; 16:28; 17:25; 18:11; 20:21). Отець прославляє Сина (Ів. 8:54; 12:28; 14:13; 17:1, 5, 24).

Ісус також застерігає, що «хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його» (Ів. 5:23); хто Сина ненавидить, той і Отця ненавидить (Ів. 15:23, 24). Він також нагадує, що хто любить Отця, любить і Його Сина (Ів. 8:42), і хто любить Сина, того полюбить і Його Отець (Ів. 14:21, 23). Христос також каже, що Отець любить тих, хто полюбив Його Сина і увірував у Нього (Ів. 16:27). Христос засвідчив, що без Отця ніхто не може прийти до Сина (Ів. 6:44, 65) і що до Отця ніхто не може прийти, як тільки через Його Сина (Ів. 14:6); той, хто знає Сина, знає і Отця (Ів. 8:19; 14:7).

Ісус звертався до Отця і тоді, коли через Свої страждання і смерть здійснював викуплення людства (Ів. 12:27; 16:32). Христос також каже, що після смерті і воскресіння Він знову повернеться до Свого Отця (Ів. 13:1; 14:12, 28; 16:10, 17, 28; 17:11; 20:17) і вблагає Отця дати віруючим людям, Його дітям, Втішителя, Духа Святого (Ів. 14:16), Який нагадає їм усе, чого вчив Син Божий (Ів. 14:26; 15:26). Юдеї, чуючи від Ісуса такі речі про Отця, намагалися вбити Його за те, що Він називав Бога Своїм Отцем, прирівнюючи у такий спосіб Себе до Бога (Ів. 5:18).

Отже, через Свого Сина Отець сказав нам усе (Ів. 15:15), не менше і не більше того, що нам потрібно знати про Нього з Його Слова, допоки ми живемо на землі. І тому ми чітко бачимо, що пізнавати Отця можемо через пізнання Його Сина Ісуса Христа; любити Отця ми можемо тільки через любов до Його Сина; коритися Отцю ми можемо тільки через покору тому, що вчив Ісус в Євангелію і через Своїх апостолів; прославляти Отця ми можемо тільки через звеличення Його Сина…

Отець і діти Божі

Перша Іпостась Пресвятої Трійці називає Себе Отцем не тільки Сина Божого, Ісуса Христа, не тільки Ізраїльського народу, але і тих, хто вірує в ім’я Ісуса Христа. Апостол Іван каже: «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав» (1 Ів. 3:1). Через те діти Божі у всі віки зазнають гонінь від тих, хто не пізнав ані Отця, ані Його Сина (Ів. 16:3). В Євангелію від Івана Ісус каже, що полюбив нас такою ж любов’ю, якою Його полюбив Отець (Ів. 15:9), і що воля Його Отця в тому, щоб «усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя» (Ів. 6:40). Коли ми, як діти Божі, перебуваємо в руках Отця, то з Його руки нас ніхто не може вихопити (Ів. 10:29). Тим більше, наші небесні оселі, як дітей Божих, розміщуються у домі Отця (14:2). Ми, як діти Божі, можемо прославляти Отця тим, що даємо рясний плід і є учнями Його Сина (Ів. 15:8). Люди можуть прославити Отця тоді, коли побачать добрі діла Його дітей (Мт. 5:16). Ісус також каже, що Він посилає нас у світ із Його місією – так, як Його свого часу послав Отець (Ів. 20:21), тому ми, як діти Божі, продовжуємо на землі виконувати ту ж волю Отця, яку виконував Його Син Ісус Христос, друга Іпостась Пресвятої Трійці.

Отець дасть нагороду усім, хто служив Йому заради Нього, а не перед людьми (Мт. 6:1). У нашому щоденному житті Ісус закликає нас молитися до Отця в ім’я Його (Ів.15:16; 16:23) і звертатися до Бога «Отче наш…» (Мт. 6:9), тому що Бог є Отцем усіх Віруючих, і Він дав нам «Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!» (Рим. 8:15; Гал.4:6). Христос також нагадує нам про важливість прощати людям їх прогріхи, щоб Отець простив нам наші провини (Мт. 6:15).

Отже, ці та багато інших текстів Нового Заповіту свідчать нам про те, що Бог ставиться до всіх віруючих в Ісуса Христа як до Своїх дітей і що Він є Небесним Батьком кожного, хто слідує за Сином Божим. Він, як Батько, виховує нас, дарує нам Свою любов, навчає і виправляє нас, турбується про наші потреби і потішає нас, коли ми зазнаємо труднощів чи невдач. Небесний Батько ніколи не зрадить нас, тому що Свого Сина віддав на страждання і смерть через Свою любов до нас. А це – воістину великий стимул ніколи не залишити і не розлюбити нас.

Leave a Reply

Primary Sidebar

Secondary Sidebar