Skip to content

Чому нас так легко розділяти?..

Чому нас так легко розділяти?.. published on No Comments on Чому нас так легко розділяти?..

Чим ближче до президентських виборів, тим більше складається таке враження, що багато хто з українських сповідуючих християн вірять у те, що не стільки Христос і смирення перед Ним допоможуть у відродженні України (як народу і країни, нації і держави), скільки політична програма одного з кандидатів в президенти України. Наскільки легко розділити нас, українських сповідуючих християн, по відношенню до кандидатів в президенти, у розумінні і тлумаченні форм патріотизму і націоналізму у контексті можливого «нового» майбутнього України… Чи можемо ми, українські сповідуючі християни, підготуватися до президентських виборів без того, щоб не виливати тонни лайна на кандидатів в президенти, і один на одного за те, що хтось “не за того кандидата, що я”? І лайно це, перепрошую, досить часто мастисте, як на серпневому палючому сонці… Бо ми часто вважаємо, що якщо не виллємо лайна на якогось кандидата в президенти, — Петра Порошенка, Володимира Зеленського, Юлію Тимошенко, Анатолія Гриценка тощо, — то Правда та Істина Божа не зможе восторжествувати і світ втратить щось неймовірне без того політичного вихлюпу проти того, кого я зневажаю всією душею, всім тілом, всім розумом та всім серцем…

Список того, що нас розділяє, майже безкінечний. Скільки сповідуючих християн пересварилося і відправило в бан один одного тільки за те, що хтось за Петра Порошенка, а хтось за Володимира Зеленського, хтось за Юлію Тимошенко, а хтось за Анатолія Гриценка? Скільки сповідуючих християн обізвали один одного тими словами, які би краще не сходили з наших вуст, як говорив Ісус, тільки тому, що хтось «за іншого кандидата»? Чому нас, українских сповідуючих християн, так легко розділити кандидатами в президенти? І чому заклики до спільності та єдності сповідуючих християн навколо Христа визначаються як «зрада», якщо тільки ти «не віриш» у «того самого кандидата»?

З того, що я бачу і чую, то виходить так, що якщо не Петро Порошенко, або ж Володимир Зеленський, якщо не Юлія Тимошенко, або ж Анатолій Гриценко, то Христос безсильний щось зробити в Україні і для України. Я впевнений, що Україна буде достойна того, кого вибере, бо про це говорить Господь – що кожен народ достойний свого правителя. І нам прийдеться доучувати певні уроки з новим чи «новим» президентом, які ми не довчили за роки незалежності України.

Любе об’єднання сповідуючих християн, якщо воно не навколо Христа, Його істини і любові, Його місії, – це тимчасове об’єднання, яке з легкістю руйнується. І це я спостерігаю між друзями, в сім’ях, християнських спільнотах і організаціях тощо. Критикуючи агресію проти України, у той же самий час практикується ідеологічне насильство щодо вибору «за кого голосувати»: якщо не за Петра Порошенка, чи не за Володимира Зеленського, чи ще за якогось кандидата в президенти, то ти мені не друг, не родич, не колега. Мені чомусь здавалося, що християнська демократія має виглядати дещо по-іншому, ніж те, що я спостерігаю між нами…

Чому нас, українських сповідуючих християн, так легко розділяти? Осмілюся сказати, що якщо ми не любимо свого брата чи сестру, які «не за правильного кандидата», то ми не любимо Христа і не любимо Україну. Духовне відродження країни бере початок не в політичній ідеології, а в смиренні перед Христом. І не когось, а мене особисто. І не чийогось світогляду і цінностей, а своїх. Україна буде існувати без Петра Порошенка, Володимира Зеленського, Юлії Тимошенко і Анатолія Гриценка. Це я точно знаю, хоча у кожного кандидата в президенти своє бачення, якою має бути Україна. І хтось «оту нову Україну» любить, а хтось її ненавидить.

Але я знаю ще й те, що без Христа Україна майбутнього не матиме, навіть з найкращим і найдемократичнішим чи автократичнішим президентом. І наше найвище покликання, як сповідуючих християн, – це явити Христа, Його прощення і прийняття, Його милосердя і любов, Його Царство Боже. І не тільки українцям, але й іншим націям, які оточують нашу країну. І не тільки друзям, але й ворогам…

Хотілося би, щоб об’єднуючись за певного кандидата та вибираючи Президента України, ми не втратили стосунки з іншими дітьми нашого Небесного Тата, Царя всіх президентів… І не потрібно вважати тупою людину, яка підтримує іншого кандидата, не того, за кого агресую я. Оцінюючи когось, як тупого, можна вийти в якийсь момент і на себе, на свою тупість, і, можливо, в дещо важливіших питаннях, ніж вибори Президента України… Всім нам мудрості і благодаті від Господа… а все інше, то транспортні витрати…

17 березня 2019
Лісабон, Португалія

Канал «Дорожных щепок» в Telegram:
https://t.me/shchepki

Leave a Reply

Primary Sidebar

Secondary Sidebar